Метою навчальної дисципліни є отримання теоретичних знань і оволодіння інженерними методами розв'язування прикладних задач з визначення параметрів різних типів теплових установок і систем, розрахунків параметрів процесів і машин, що працюють на основі утворення, передачі, перетворення теплової енергії у електричну або її використання, та навчитися визначати та зменшувати техногенний тиск теплоенергогенеруючих установок на навколишнє середовище.
1. Мета та завдання практики
Основною метою практики є оволодіння знанням структури підприємства-
бази практики, його енергетичної служби, надбання практичних навичок із
експлуатації та технічного обслуговування систем електроспоживання.
Завдання практики: вивчення структури та організації електропостачання
або електроспоживання підприємством, структури та функцій відділу
головного енергетика підприємства, джерела електропостачання та цеху
електропостачання, вивчення організації та розрахунків систем
електропостачання (СЕП), правил технічної експлуатації електрообладнання;
надбання навичок вибору оптимального варіанту системи електропостачання та
устаткування для пристроїв контролю, вимірювань, захисту та автоматики;
вивчення нормативних та технічних матеріалів зі питань стандартизації під час
проектування систем електропостачання; надбання навичок застосування
обчислювальної техніки під час проектування та експлуатації СЕП; вивчення
питань охорони праці, пожежної безпеки, захисту навколишнього середовища;
поглиблення та закріплення теоретичних знань, надбання практичних навичок;
вивчення техніко-економічних показників функціонування СЕП підприємства.
Після проходження практики студенти повинні знати:
- методику вибору і перевірки основного обладнання систем електро-
постачання та споживання;
- принципові схеми централізованого або автономного елеектропостачання,
схеми зовнішнього та внутрішнього електропостачання промислового
елементи СЕП;
- виконувати обгрунтування вибору елементів СЕП;
- застосовувати стандарти відповідно до вимог та правил технічної
експлуатації електроустановок;
Студенти повинні набути навичок:
- читання схем;
- оформлення технічної документації;
- виконання окремих видів ремонтних робіт електрообладнання та
електроустановок;
- виконання та техніко-економічне обґрунтування застосування нових
пристроїв в системах електропостачання;
- роботи з довідковою літературою;
- самостійного вирішення окремих інженерних завдань.
Метою навчальної дисципліни є засвоєння основних положень дисципліни з метою самостійного виконання студентами проектів освітлювальних і опромінювальних установок, організації їх ефективного і безпечного використання в сільському господарстві.
Основними завданнями даної дисципліни є:
- формування основних понять і визначень фізичних основ оптичного випромінювання;
- набуття навичок розрахунку освітлювальних і опромінювальних установок;
- оволодіння методами оцінки ефективності застосування освітлювальних установок.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:
- фізичні основи оптичного випромінювання, його біологічну дію ;
- величини та одиниці вимірювання оптичного випромінювання;
- призначення, принцип дії, електротехнічні та світлотехнічні характеристики джерел випромінювання а також методику їх вибору.
Вміти:
- правильно виконувати вибір і розрахунок освітлювальних і опромінювальних установок;
- використовувати сучасні типи джерел випромінювання;
- кваліфіковано виконувати монтажні роботи та обслуговувати освітлювальні та опроміню вальні установки, що використовуються в агропромисловому комплексі.
Дисципліна «Охорона праці» – це наука про збереження здоров'я людини та створення безпечних умов праці у виробничому середовищі, що досягається шляхом виявлення та ідентифікації небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища, розробкою методів і засобів захисту працюючих від їх впливу.
Вивчення інженерної механіки дає той мінімум фундаментальних знань, на базі яких майбутній спеціаліст технічного профілю зможе самостійно оволодівати новими технологічними процесами та обладнанням, з яким йому прийдеться зустрітись у своїй подальшій роботі.
Мета вивчення дисципліни – набуття глибокої професійності сучасного інженера, оскільки інженерна механіка служить базою для вивчення основних розділів багатьох інших інженерних дисциплін. Навчити студентів самостійно і творчо мислити, виробити навички самостійної праці, аналізу нової інформації для подальшого розвитку однієї з найважливіших галузей народного господарства – сільськогосподарського виробництва.
Завданнями дисципліни є: проведення інженерних розрахунків з теоретичної механіки, механіки матеріалів та конструкцій; складання розрахункових схем і застосування відповідних алгоритмів рішень; вивчення загальних принципів розрахунку та придбанні навичок конструювання, що забезпечують раціональний вибір матеріалів, форм, розмірів, а також способів виготовлення типових виробів машинобудування. Вивчення дисципліни завершує загальнотехнічну та загальну інженерну підготовку фахівця.
знати: основні положення теоретичної механіки, опору матеріалів; зв’язки різних розділів інженерної механіки з іншими загальнонауковими інженерними дисциплінами; методики виконання основних розрахунків з теоретичної механіки та механіки матеріалів та конструкцій; методи розрахунків конструкцій на міцність, жорсткість та стійкість; основні методи дослідження навантажень, переміщень та напружень; основні шляхи і методи підвищення ефективності використання передач зачепленням, конструктивні особливості найбільш поширених сучасних механічних передач зачепленням; сучасні методи розрахунків валів, осей, перспективні види з’єднань деталей передач з валами.
вміти: користуватися термінологією, характерною для різних розділів
інженерної механіки; складати умови рівноваги збіжної системи сил; визначати внутрішні сили та напруження, використовувати умови міцності при розрахунках конструкцій на міцність; реалізувати на практиці основні принципи конструювання відповідно до технічного завдання; виконувати розрахунки складових частин приводів, вузлів і деталей машин переробної галузі, користуючись довідковою літературою, стандартами, іншими нормативними документами; при проектуванні вибирати відповідні матеріали для виготовлення деталей машин і раціонально їх використовувати.
Переддипломна практика є завершальним етапом практичної підготовки студентів спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» і проводиться на випускному курсі у відповідності з навчальним планом. Мета переддипломної практики – оволодіння студентами сучасними методами, формами організації в галузі майбутньої професії, формування в них на базі одержаних знань, професійних умінь, навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності. Одним із основних завдань переддипломної практики є збір і підготовка матеріалів для дипломного проектування. В період проходження практики студенти повинні ознайомитися на підприємстві з технологією, обладнанням основних і допоміжних цехів підприємства; на практиці оволодіти обов’язками і роботою техніка-електрика.
Мета:ознайомлення з різноманітністю устаткування електричних станцій, формування системи теоретичних знань і практичних навичок для розрахунку захисної та комутаційної апаратури електричних станцій.
Основними завданнями даної дисципліни є:
- формування основних понять і визначень фізичних основ управління і захисту апаратів електричних станцій;
- набуття навичок розрахунку захисту устаткування електричних станцій;
- оволодіння методами оцінки ефективності застосування апаратів електростанцій.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:
- фізичні основи дії високих і низьких напруг;
- класифікацію і основні характеристики основних апаратів;
- призначення, принцип дії та електротехнічні характеристики апаратів електростанцій а також методику їх вибору.
Вміти:
- правильно виконувати вибір і розрахунок основних апаратів ЕС;
- використовувати сучасні типи даних апаратів,
- розрізняти і розпізнавати старі моделі агрегатів станцій;
- кваліфіковано виконувати монтажні роботи та обслуговувати апарати електричних станцій.
Мета навчальної дисципліни полягає у систематизації і узагальненні знань студентів з електрифікації,автоматизації та електропостачаннясільського господарства і навчанні студентів проектування енергетичних об'єктів реальних сільськогосподарських підприємств.
Вивчення навчальної дисципліни ґрунтується на знаннях студентів із наступних навчальних дисципліну "Теоретичні основи електротехніки", "Теоретичні основи автоматики", "Електротехнічні матеріали", "Основи електроприводу", "Електричні машини", "Електротехнології та електроосвітлення", "Апарати керування і захисту", "Монтаж енергетичного обладнання", "Основи технічної експлуатації енергообладнання та засобів керування" та інших.
Задачі дисципліни: навчальна дисципліна повинна забезпечити майбутніх фахівців знаннями основних етапів проектування систем електрифікації автоматизації та енергопостачання об'єктів сільськогосподарського призначення з урахуванням вимог чинних нормативних документів.
Дана навчальна дисципліна є однією з провідних в системі підготовки студентів за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». Вона формує їх фаховий рівень та надає методологічні основи моделювання , аналізу та оптимізації процесів в енергетиці.
Метою викладання дисципліни є надання студентам цілісного уявлення про принципи формалізації процесу функціонування та дослідження електричних систем; теоретичних знань зі створення математичних, алгоритмічних та комп'ютерних моделей електричних систем, засвоєння практичних навичок складання математичних моделей, розвиток умінь і навичок практичного застосування отриманих знань в практиці наукової та інноваційної діяльності.
Завданнями навчальної дисципліни є: сформувати уявлення про класифікацію моделей ти видів моделювання; отримати уявлення про принципи побудови та основні вимоги до математичних моделей; отримати уявлення про форми подання математичних моделей; сформувати базові знання щодо застосування сучасних технічних засобів при імітаційному моделюванні технологічних процесів в енергетиці; оволодіти методами дослідження систем і процесів та імітаційним моделюванням.